ПІДПА́ЛИНА, и, ж. Пляма іншого кольору на шерсті тварини або на хутрі. Чорна, з рудими підпалинами такса заливається гавканням (Полт., Повість.., 1960, 396); // Пляма, місце з іншим забарвленням на чому-небудь. Сидить, мабуть, дід з своєю коротенькою незрадливою.. люлечкою в міцних ще зубах і всміхається хитро з-під білих вусів з рудими підпалинами (Коп., Навколо полум’я, 1961, 115); Глянув Данило й на заріччя. Там хвилювались вранішні фіолетові снігові замети з сірими підпалинами на горбках (Коп., Лейтенанти, 1947, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 479.