ПІДПАРО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до підпарува́ти. Одногодки, неначе підпаровані один до одного, вони з першої ж зустрічі знайшли контакт у розмовах (Ле, Право.., 1957, 326); // підпаро́вано, безос. присудк. сл. Коней підпаровано по силі і зросту (Горд., II, 1959, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 480.