ПІДПО́РА, и, ж.
1. Те саме, що пі́дпі́рка. Хлопці посідали навколо стола, розіклали підпори на ноти і почали грати (Мак., Вибр., 1954, 295); Наче молода дівчина, вона лазить по деревах, ..підпори ставить під рясні гілки фруктових дерев (Томч., Готель.., 1960, 244); Яхта стала під мостом, прибита хвилею до однієї з підпор (Дмит., Наречена, 1959, 195).
2. перен. Той, на кого спираються, або те, на чому грунтується, від чого залежить що-небудь. Вона притулюється цілою своєю істотою до свого товариша, надіється найти в нім підпору і розраду (Фр., II, 1950, 73); У Сновську існувала тепер радянська влада, надійною підпорою її були залізничники (Скл., Легенд. начдив, 1957, 24); Наукове дослідження питань розвитку психіки знайшло в ученні І. П. Павлова про вищу нервову діяльність свою міцну матеріалістичну підпору (Вісник АН, 9, 1949, 32).
3. Те, на що хто-, що-небудь обпирається. Але він, зручний і звиклий до гір, умів спинитись на краю кручі і знов обережно шукав підпори для ніг (Коцюб., II, 1955, 351); Нога, шукаючи підпори, натискає на ліву педаль, і літак звертає круто ліворуч (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 485.