ПІДПРЯЖНИ́Й, а́, е́.
1. Той, якого підпрягають. Підпряжний кінь.
2. у знач. ім. підпряжни́й, но́го, ч.; підпряжна́, но́ї, ж. Кінь або кобила, яких запрягають поруч з борозенним для підмоги.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 487.