ПІДПУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підпуши́ти. Не туди стріляли його очі, не туди оберталось серце: не на початий моріжок польових квіточок, а на підпушену грядочку огородних [городніх] лілій (Мирний, III, 1954, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 488.