ПІДРИ́В, у, ч. Дія і стан за знач. підрива́ти1, підірва́ти і підрива́тися1, підірва́тися. Чи знаєте, що «Зоря» і «Дзвінок» вже заборонені в Росії? Се для них великий підрив (Л. Укр., V, 1956, 141); Підрив сільського господарства в умовах війни і недорід, що спіткав Україну в 1648 р., викликали гостру недостачу в хлібі (Іст. УРСР, І, 1953, 243); Сатиричні прийоми народної пісні він [Роберт Бернс] майстерно використав для підриву основ пуританської релігії (Рад. літ-во, 5, 1958, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 490.