ПІДРОБІ́ТОК, тку, ч., розм. Дія за знач. підробля́ти, підроби́ти 2; // перев. мн. Додаткова до основної або тимчасова, випадкова робота. Батьки Гамбарашвілі не дуже підтримували сина, бо жили скромно, тому літні вакації Нестор використовував для підробітків (М. Ол., Леся, 1960, 131); Жити [Арсенові] далі випадковими підробітками не можна (Дмит., Розлука, 1957, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 492.