ПІДСИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІССА́ТИ, ссу́, ссе́ш, док., перех.
1. Ссати яку-небудь рідку їжу час від часу.
2. перен., розм. Завдавати болю, страждань; мучити. — Коли б тілько ти перестав підсисати мене, то вже я сам дав би собі раду (Фр., III, 1950, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 499.