ПІДСИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСО́ХНУТИ, ну, неш, док.
1. Сохнути, протряхати трохи або місцями. На стежках уже підсихав грунт, і схили зарябіли масними латками ріллі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 40); Заходилася [Олена] вигрібати з печі хмиз, що вже підсох за ніч (Тют., Вир, 1964, 107); // безос. Підсохло, потім і протряхло, Відвідали ми Лесин гай (Ющ., Люди.., 1959, 55).
2. Втрачати вологість, життєві соки (про рослину, листя і т. ін.); прив’ядати. Шорсткі кущики перекотиполя вже підсихали й починали загинати свої зелені гілочки (Тулуб, В степу.., 1964, 156).
3. перен. Ставати худішим; марніти. Обличчя його за ці [воєнні] роки підсохло (Стельмах, Правда.., 1961, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 499.