ПІДСИ́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до підсити́ти. Забобонний страх прокинувся в ньому, уява, підсичена темнотою, творила і підсувала всякі страшні образи (Коцюб., І, 1955, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 500.