ПІДСКІ́К, ПІДСКО́К, ко́ку, ч. Дія за знач. підско́чити, підска́кувати1 1, 2. Регіна стояла в дверях свойого покою і дивилася на їх [панночок] підскоки якось тужливо-добродушно (Фр., VII, 1951, 245); Василько з підскоком побіг до верби, а Кузьма звернув навпростець до села (Панч, Гарні хлопці, 1959, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 501.