ПІДСЛІ́ПА, и, ч. і ж., діал. Той, хто має поганий зір. Той Юрко підсліпа (Сл. Гр.); * У порівн. Солоха, як підсліпа, не бачила, де вони [корови] й куди пішли, і страх пройняв її серце (Мирний, І, 1954, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 502.