ПІДСМА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДСМАЛИ́ТИ, малю́, ма́лиш, док., перех. Держачи над вогнем, обсмалювати; трохи, злегка смалити. — Ух ти! От кабанчик! Ух ти… — Великий ти майстер, — хвалить Вигон Михея, спостерігаючи, як вправно той орудує вогнем, водою і ножем: там підсмалить, там водою скропить, а потім ножем пошкребе (Зар., На.. світі, 1967, 195); * Образно. Було це в дев’ятсот п’ятому році. Саме тоді, коли селянська біднота почала поміщиків підсмалювати (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 503.