ПІДСМИ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся і ПІДСМИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єш, недок., ПІДСМИ́КАТИСЯ, підсми́каюся, підсми́каєшся і рідше підсми́чуся, підсми́чешся, док. Обсмикувати на собі одяг, щоб мати акуратний вигляд. Польський жовнір знімає з плеча рушницю, підсмикується, вирівнюється (Кос., Новели, 1962, 128); // Смикатися злегка, час від часу. Синьо-поморщений шрам на чолі, що раз по раз нервово підсмикувався, — викривав його внутрішнє потрясіння (Баш, Надія, 1960, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 503.