ПІДСУ́ДНИЙ, а, е.
1. Який підлягає суду, має розглядатися в суді. — Весілля вчителя й учениці? Та це ж підсудна справа! (Збан., Малин. дзвін, 1958, 298).
2. Який звинувачується в чому-небудь і перебуває під судом; // у знач. ім. підсу́дний, ного, ч.; підсу́дна, ної, ж. Людина, яка звинувачується в чому-небудь і перебуває під судом. — Підсудний Княжевич,.. ви визнаєте себе винним у тому, що.. розпаковували чужий багаж і посилки? (Кучер, Прощай.., 1957, 437); Підсудний сам обирає собі оборонця (Рад. суд, 1954, 19); Поглянувши на мить праворуч, побачила [Тамара] за огорожею підсудних (Хижняк, Тамара, 1959,282).
◊ Опини́тися на ла́ві підсу́дних див. ла́ва1; Посади́ти на ла́ву підсу́дних див. ла́ва1; Потра́пити (сі́сти і т. ін.) на ла́ву підсу́дних; Сиді́ти (бу́ти) на ла́ві підсу́дних див. ла́ва1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 511.