ПІДТА́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до підта́нути. Кучугури [снігу], підталі з південного боку, дивовижно стали схожі на білих вовків (Тулуб, В степу.., 1964, 11).
2. у знач. прикм. Трохи, злегка розталий. Василько тулився до матері, обколупуючи на її рукавах підталий лід (Кучер, Вогник, 1952, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 512.