ПІДТА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Таскаючи, наближати до кого-, чого-небудь; // безос. Про несподівану, небажану, невчасну появу кого-, чого-небудь. Сьогодні підтаскало цього скульптора (Донч., VI, 1957, 522).
2. Таскаючи, заносити під що-небудь. Підтаскувати мішки під навіс.
◊ Чорт підтаска́в; Чорти́ підтаска́ли див. чорт.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 512.