ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док., перех. і без додатка. Визнавати, засвідчувати правильність, достовірність, істинність чого-небудь. [Орлюк:] Від кого ви дістали завдання? [Грибовський:] Від Шредера. [Орлюк:] Підсудний Шредер, ви підтверджуєте? (Довж., І, 1958, 382); — Було таке діло, — підтвердив син, — не полюбляв батько церкви (Ю. Янов., II, 1954, 118); // Доводити достовірність, істинність чого-небудь, підкріплюючи фактами, доказами і т. ін. Численні досліди підтверджують сприятливий вплив антибіотиків на ріст телят, поросят, ягнят, бджіл (Наука.., 2, 1958, 35); — Я вже казав якось про гармонію антиподів, тепер можу підтвердити це явище фактами (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 109); // Служити доказом правильності, істинності чого-небудь. Справа в тому, що у Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів, що підтверджували б його приналежність до запорозького козацтва (Добр., Очак. розмир, 1965, 35); Дані першого досліду підтвердили припущення про перехід молібдену з клітин азотобактера в клітини вищої рослини (Мікр. ж., XVIII, 1, 1956, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 513.