ПІДТИ́КАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підти́кати. Спідниця з сотнею зборочок високо підтикана під червоний шерстяний домотканий пояс (Коп., Вибр., 1948, 167).
2. у знач. прикм. З підібраними, підгорнутими під що-небудь краями, кінцями і т. ін. Дарка поклала квача коло відра,.. обсмикнула підтикану фартушину і подалась до хвіртки (Л. Укр., III, 1952, 650); Попереду них крокував патлатий, в підтиканій рясі здоровань (Гончар, II, 1959, 105); // В одязі з такими краями, кінцями і т. ін. Біжить з кухні підтикана наймичка (Вас., Талант, 1955, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 513.