ПІДТИ́КАТИСЯ див. підтика́тися.
ПІДТИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДТИ́КАТИСЯ, підти́чуся, підти́чешся і підти́каюся, підти́каєшся і ПІДІТКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.
1. Підбираючи поли, нижні краї свого одягу, підгортати їх під що-небудь. Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув, Підтикався, підперезався І пояс цупко підтягнув (Котл., І, 1952, 126); Підтикалася [Славка] і босими ногами забрела у воду (Чорн., Пісні.., 1958, 83).
2. тільки недок. Пас. до підтика́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 514.