ПІДТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех., розм.
1. Топтати, давити, затоптувати, підминаючи під себе ногами. * Образно. Раптом криги скочили на диби і підтоптали під себе обох… (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 55).
◊ Підтопта́ти під но́ги див. нога́.
2. Трохи зношувати (взуття).
3. Тривалою ходьбою стомлювати (ноги). — Чи далеко ще та Московщина? — питали вони.. — Та ще підтопчем ноги (Мирний, II, 1954, 118); Гапочка зовсім підтоптала свої ніжки (Ю. Янов., І, 1954, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 515.