ПІДХМЕ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Який підхмелився. Гучинський і «цьоця» одного вечора прийшли з міста значно підхмелені (Фр., IV, 1950, 212); Засміявся підхмелений дука: — Що то їде, погляньте, за штука? (Мал., Звенигора, 1959, 236); * Образно. — Чого не думалося в ті медові дні, коли повітря, підхмелене шрапнельним димом, кров’ю.. п’янило мозок (Головко, І, 1957, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 522.