ПІДХОДЯ́ЩИЙ, а, е.
1. Те саме, що підхо́жий 1. — Я внесу тобі псалтиря. Для свята більше підходящої книжки й не знайти (Вас., І, 1959, 65); Восени старий вирубував у березі підходящу вербину і всю зиму вона сохла на горищі (Голов., Тополя.., 1965, 52).
2. розм. Те саме, що до́брий 4, 5. — Бачу, що начальника я вам дав підходящого (Шовк., Інженери, 1956, 68); [Баклажаненко:] Нічого не скажеш, ситро підходяще (Мик., І, 1957, 485).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 523.