ПІДЦУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДЦУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. підцу́плять; док., перех., розм. Те саме, що кра́сти. [Бухветчик:] Із столу аж три срібних ложки украдено; звичайно, що це підцупила ота голота — підпанки (Кроп., III, 1959, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 524.