ПІДШИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підши́ти. Сафрон розстебнув сорочку, пальцями розірвав підшиту до коміра стьожку (Стельмах, II, 1962, 220); З подивом відзначив [Микола], які слизькі в нього валянці, підшиті знизу для міцності червоною німецькою гумою (Загреб., Шепіт, 1966, 7); Роберт переносив папки на стіл, а Геллерфорт гортав підшиті в них папери (Хижняк, Тамара, 1959, 122); // підши́то, безос. присудк. сл. Документ являє собою досить добре збережений зошит, в якому акуратно підшито 148.. сторінок цупкого паперу з водяними знаками 1828 року (Вітч., 4, 1964, 174).
◊ Ві́тром підши́тий див. ві́тер; Підши́тий тру́сом — дуже, занадто боягузливий, лякливий. [Гостомисл:] Біжіть! Чень там стоїть хто розумніший, Що не підшитий трусом! (Фр., IX, 1952, 268); Соба́ками підши́тий — дуже, занадто злий. Добрий би був чоловік, та собаками підшитий (Укр.. присл.., 1955, 154).
2. у знач. прикм. З пришитою підошвою. Він був у латаній свиті поверх теплого кожушка, на ногах мав підшиті валянки (Кучер, Трудна любов, 1960, 294).
3. у знач. прикм. Скріплений, зшитий з чим-небудь. Він розкрив одну папку й почав з надмірною обережністю всіма пальцями перегортати підшиті папери (Ткач, Черг. завдання, 1951, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 526.