ПІ́ЖМУРКИ, рок, мн. Те саме, що жму́рки 1. Отут, було, на цвинтарі Я з дітьми гуляю, І з Юрусем гетьманенком У піжмурки граєм (Шевч., І, 1963, 291); У вишняку бігала дітвора, граючись у піжмурки та в квача (Кочура, Родина.., 1962, 138).
У пі́жмурки гра́ти (гра́тися, ба́витися і т. ін.) — те саме, що Гра́тися в жму́рки (див. жму́рки 1). Доки вони [куркулі] з нами у піжмурки гратимуть: і народна земля, і — не займай! (Головко, II, 1957, 498); — Ми йдемо до ворога, а з ворогом у піжмурки гратися нічого (Тют., Вир, 1964, 168); — Давайте покинемо бавитися в піжмурки. Так буде краще. А щиру відповідь ви дістали раніш (Шовк., Інженери, 1956, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 529.