ПІЗНАВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до пізнавання, пізнання. В. І. Ленін високо цінив народну поетичну творчість, глибоко розумів її пізнавальне й виховне значення (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 23).
2. Який служить для впізнавання кого-небудь; такий, за яким розпізнають щось. Пізнавальний знак.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 529.