ПІ́ЗНІЙ, я, є.
1. Який наближається до свого кінця, який уже проходить (про час року, частину доби і т. ін.). Щовечора.. вони збираються під моїм вікном і ведуть розмови, не раз аж до пізнього вечора (Л. Укр., III, 1952, 476); Пізньої осені та з першими сніговіями з Харкова на Полтавщину плавом попливли голодуючі (Гончар, IV, 1960, 71); // Який перебуває на останньому етапі, ступені свого розвитку; який становить кінцевий етап, ступінь у розвитку чого-небудь. Предмети, зображені на кам’яних бабах, відносяться до часу пізньої бронзи (Наука.., 6, 1963, 54).
2. Який діє, має місце і т. ін. дуже пізно увечері, вночі. Десь гавкнула собака спросоння та й замовкла; десь свиснув пізній соловейко та й задрімав (Н.-Лев., І, 1956, 53); Розпливався в повітрі димок махорки, крикнув несподівано пізній пароплав (Ю. Янов.,I, 1958, 97).
3. Який настає, з’являється і т. ін. після звичайного, встановленого, потрібного часу або занадто пізно. Знов мушу прохати вибачення за пізню одповідь (Коцюб., III, 1956, 286); Маруся накидалася на страву і, переплітаючи пізній свій обід оповіданнями про чорного метелика та про великий камінь, сміялася дзвінко (Хотк., II, 1966, 48); Весна 1955 року була дуже холодною і пізньою (Колг. Укр., 4, 1956, 9); Додому тягла їх ностальгія і цілющий біль пізньої свідомості (Ю. Янов., II, 1958, 67).
4. Який висівають або який дозріває після інших, йому подібних. Збирали пізні гречки, коли в селі несподівано з’явився Гуща (Коцюб., II, 1955, 65); Попередником помідорів торік була пізня капуста (Колг. Укр., 8, 1956, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 530.