ПІ́КНІК, а, ч., заст. Людина з кремезною, схильною до повноти будовою тіла, відносно короткою шиєю і широким обличчям. Пікніки — гарні організатори, веселуни, здатні до періодичних коливань настроїв і життєвого тонусу (Знання.., 7, 1966, 7).
ПІКНІ́К, а́, ч. Розважальна прогулянка компанією (звичайно з закускою на лоні природи). — Ми витягнемо ваших дам з затвору на світ, заведемо танці, раути, пікніки, — говорив другий молодий офіцер (Н.-Лев., III, 1956, 137); Важким осадом лежать на душі і ті пікніки, і ті куплені, силувані ласки… (Гончар, Таврія, 1952, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 533.