ПІЛЮ́ЛЯ, і, ж. Тверда кулька з лікувальної речовини. Давали мені різні порошки й пілюлі, мене нічого не брало (Ю. Янов., Вершники, 1939, 84); Капіталістична економіка — дряхліючий старик, якого ніякими припарками і пілюлями не можна врятувати від невиліковних недуг (Рад. Укр., 7.ХІ 1960, 2); // перен. Щось образливе, кривдне для кого-небудь. Гірка пілюля.
◊ Золоти́ти (позолоти́ти) пілю́лю — скрашувати, зм’якшувати чим-небудь заподіяну прикрість, неприємність, образу і т. ін. Гетьман хитро позолотив пілюлю і, нібито вгадуючи архімандритові заперечення, додав: — Та й братство в нас буде трохи відмінне від Львівського (Тулуб, Людолови, І, 1957, 133); Ковта́ти пілю́лі див. ковта́ти; Підно́сити (піднести́) пілю́лю — зробити кому-небудь щось неприємне, образливе. — Каргат, видно, підніс Валентинові Модестовичу якусь нову пілюлю, а тепер пробує трохи позолотити її… (Шовк., Інженери, 1956, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 535.