ПІ́НЯВО. Присл. до пі́нявий. Двигтіла турбіна,.. піняво клекотіла збурена вода (Коз., Характер, 1953, 46); [Ярослав:] Піняво б’ється ріка об каміння… (Мокр., П’єси, 1959, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 537.