ПІСНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Суворо дотримуватися посту; не вживати скоромного. Мася.. пісникувала тільки через те, що не хотіла сваритися з старшою сестрою (Крим., Вибр., 1965, 342); // перен. Взагалі утримуватися від чого-небудь. Іще попросив парубок на цигарку. Бо сьогодні він пісникує: пізно вчора повернувся з оранки та й тютюну не висушив (Головко,II, 1957, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 544.