ПІСО́ЧНИЦЯ, і, ж.
1. Пристрій, за допомогою якого посипали піском написане чорнилом для просушування; використовувався до появи промокального паперу. Школа Кирилові Івановичеві на сей раз як у пригоді стала — те ж низькопоклонство, те ж слугування перед старшими, — то перо підчинити, то поспішитися лінійку подати, то пісочницю підсунути (Мирний, І, 1954, 155).
2. розм. Загороджене місце у вигляді ящика з піском, у якому граються діти. Є [у подвір’ї] спортивні та ігрові майданчики,.. басейни і пісочниці для малюків (Веч. Київ, 20.ІІІ 1958, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 545.