ПІЧНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути пічником. Дід Спиридон не мав ні хати, ні землі. Пічникував. По селах і хуторах печі ставив, ладнав (Ков., Чому я не сокіл.., 1961, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 552.