ПІШКО́М, присл., рідко. Те саме, що пі́шки. — За дорогу не турбуйся, До пекла навпростець прямуйся Пішком — не треба і коня (Котл., І, 1952, 109); Тож батько мій і він, студентами, щоліта Мандрують, як коли-то кіньми, то пішком (Рильський, Поеми, 1957, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 553.