ПІШНИ́К, а́, ч., діал. Стежка. При найбільшій небезпеці йому здавалося, наче батько був поруч і шептав на вухо: «Вправо, синку, там пішник, тут обережно, перед тобою скеля, а там потік…» (Томч., Закарп. опов., 1953, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 553.