ПІ́ЯТИ і ПІ́ТИ, пі́ю, пі́єш, недок., розм. Те саме, що співа́ти 1. Любив він слухать на зорі, як піють півні у дворі (Сос., II, 1958, 434); — Та не будуть бачити, як сади цвітуть, та не будуть чути, як солов’ї піють (Кос., Новели, 1962, 192); Вдова гостей перепроша. Зарокотав бурун цимбалів, Скрипиця піє, мов душа (Мал., Битва, 1943, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 554.