РАБОВЛА́СНИК, а, ч. У рабовласницькому суспільстві — власник, володар рабів та всіх засобів виробництва. Рабовласники і раби — перший великий поділ на класи (Ленін, 39, 1973, 65); Рабовласник вважав раба такою ж своєю власністю, як і всяку іншу належну йому річ (Іст. СРСР, І, 1956, 10); Нелюдські вчинки білих рабовласників, їх могутність і жорстокість спричинялись до запустіння цілих океанських архіпелагів (Довж., Зач. Десна, 1957, 440).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 425.