РАДИКА́Л1, а, ч.
1. У капіталістичних державах — представник деяких лівобуржуазних політичних партій, які вимагають проведення демократичних реформ у рамках і в інтересах буржуазної держави. Погано, що на таку малу країну, як Галичина, зібралось аж чотири партії (тверді, народовці, угодовці і радикали) (Л. Укр., V, 1956, 36); Радикали підтримували свого оратора, а народовці всіляко намагалися збити його з пантелику (М. Ол., Леся, 1960, 179).
2. Прихильник крайніх заходів, рішучих дій. — Колись він був навіть радикалом. Але теперечки він прохолов, і той радикалізм випарував з його, хіба зістався тільки на кінчику його красномовного язика (Н.-Лев., V, 1966, 277).
РАДИКАЛ2, а, ч.
1. Математичний знак () на позначення дії добування кореня, а також результату цієї дії. Величина радикала не зміниться, якщо показник кореня і показник підкореневого виразу помножити (або поділити) на однакове число (Алг., II, 1957, 15).
2. Стійка група атомів у молекулі, яка при хімічних перетвореннях переходить без зміни з однієї сполуки в іншу. Знання валентностей окремих елементів і радикалів дозволяє в простих випадках швидко складати формули дуже багатьох хімічних сполук (Заг. хімія, 1955, 61).
∆ Ві́льні радика́ли — електронейтральні, здебільшого нестійкі активні частинки, шо утворюються при розпаді молекул речовини і мають одиничні електрони. При опромінюванні організмів утворюються вільні радикали — хімічно активні продукти розпаду води (Наука.., 3, 1961, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 428.