РАДЯ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що радяни́н. Усе прогресивне людство разом з нами, радянцями, щиро радіє з цього блискучого успіху людського розуму і волі [польоту космічних кораблів «Восток-5» і «Восток-6»] (Рад. Укр., 18.V 1963, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 438.