РА́ДІУС, а, ч.
1. Відрізок прямої, що сполучає будь-яку точку кола або сфери з центром; // Віддаль від певної точки кола або сфери до центра. За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів. На екваторі вона трохи опукла, наче роздута. Завдяки сплющеності Земля має різну довжину радіусів (Про вулкани.., 1955, 32).
2. Величина охоплення, сфера дії, поширення чого-небудь стосовно якогось центру. Радіус дії атомного криголама, призначеного для плавання в полярних широтах, буде практично необмежений (Наука.., 12, 1956, 21).
∆ Ра́діус польо́ту — максимальна віддаль, яку може подолати літак від бази і повернутися назад, не поповнюючи запасів пального. Невпинно зростає радіус польоту важких реактивних літаків (Рад. Укр., 30.VI 1957, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 436.