РАК1, а, ч.
1. зоол. Покрита панцером безхребетна прісноводна тварина класу членистоногих з великими клішнями біля голови і черевцем, схожим на хвіст. Не минуло й години, а Гава мав уже цілу копу здоровенних раків в торбі (Фр., III, 1950, 51); Діти печерували у Боровиці раки, лапаючи руками під каміннями (Н.-Лев., II, 1956, 137); Василько впіймав у картуза чорного вусатого рака (Донч., Пісня.., 1947, 61); * У порівн. Івась, узявшись за землю руками, ліз задом як рак і страшно бризкав ногами (Мирний, І, 1954, 249).
Рак-самі́тник — один з видів десятиногих раків, що ховає своє м’яке черевце в черепашку і виставляє з неї тільки клішні та передні пари ніжок.
◊ Ви́шептавсь як рак у то́рбі див. ви́шептатися; Годува́ти ра́ків див. годува́ти; До́ки (коли́, по́ки, як) рак сви́сне — у невизначеному майбутньому, невідомо коли; ніколи. [Варка:] Доки рак свисне, аж тоді тобі Конаш віддасть останні [гроші] (Кроп., II, 1958, 191); Цар вернеться, коли рак свисне! (Укр.. присл.., 1955, 338); — Е, чого захотіла! Клуб юннатів! — роздратовано промовив Тарас, для якого клуб юннатів теж був мрією. — Як рак свисне (Мокр., Острів, 1961, 6); Зна́ти (чу́ти), де ра́ки зиму́ють див. зимува́ти; Пекти́ (напекти́, спекти́) ра́ків (ра́ка) — червоніти від сорому, ніяковості і т. ін. І директор, і вчителі запитально дивились на Курила. А він пік раків посеред кімнати (Збан., Курил. о-ви, 1963, 174); Напік же пан Терешко раків, як і сам розглядів, що справді салдат [солдат] намальований, і що увесь базар з нього глузує! (Кв.-Осн., II, 1956, 20); Государ всія Русі спік рака, обличчя хутко спаленіло плямами, котрі дедалі гарячіше проступали крізь тоненьку шкіру вилиць та щік (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 557); Піти́ ра́ків (ра́ки) лови́ти див. лови́ти; Показа́ти, де ра́ки зиму́ють див. зимува́ти; Почервоні́ти як рак — дуже засоромитися, зніяковіти. — Але ж парубок який! — весело відповів Каленик Романович. — З шибки вирізав круг, як під циркуль! — Від такої рекомендації Рубін почервонів як рак, і опустив голову (Сенч., Опов., 1959, 18); Сі́сти (лиши́тися) як (на́че і т. ін.) рак на мілині́ (на мілко́му) див. мілина́ і мілки́й; Черво́ний мов (як, на́че і т. ін.) рак — про людину, в якої через надмірне збудження, хвилювання і т. ін. червоніє обличчя від великого припливу крові. Від люті став Штрайбель червоний як рак… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 206); Як ра́ки з мішка́ див. мішо́к.
2. у знач. присл. ра́ка, ра́ком, розм. Низько нахилившись, упершись руками в землю.
◊ Догори́ ра́ком — вверх основою, дном і т. ін. Одинадцять твоїх самольотів — як корова язиком злизала! А вісім згорілих танків — це тобі жук на паличці? А шістдесят п’ять машин догори раком? (Ю. Янов., І, 1954, 67); Ла́зити ра́ка див. ла́зити; Лі́зти ра́ком див. лі́зти: Става́ти (ста́ти) ра́ка (ра́ком) див. става́ти.
3. перен. Прикріплений до жердини гачок, яким витягають воду з криниці. Учитель прийшов з довгою тичкою, на одному кінці якої був прикований залізний «рак», що ним витягають відра (Кучер, Трудна любов, 1960, 491).
РАК2, у, ч.
1. мед. Злоякісна пухлина на зовнішніх або внутрішніх органах людини чи тварини. До всебічних наукових досліджень з проблеми раку залучаються найвидатніші радянські вчені (Наука.., 8, 1956, 39); Лікування раку провадиться комплексно — поряд з хірургічною операцією застосовується рентгенотерапія, а також хіміотерапія (Веч. Київ, 3.ХІ 1958, 2).
2. Хвороба рослин, яка виявляється в утворенні наростів, напливів або ран на їх стеблах і корінні. Рак сосни спричинюють іржасті гриби (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 145); Чорний рак (антонів вогонь) належить до небезпечних хвороб яблуні й груші, зустрічається іноді і на інших плодових культурах (Захист рослин.., 1952, 504).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 443 - 444.