РА́КА, и, ж., заст. Велика кам’яна гробниця для зберігання останків тих, кого християнська церква визнавала святими. Монастирський підвал. Старі хрести, рака з «мощами», ікони та інший зужитий церковний інвентар (Мик., І, 1957, 328); Як відомо з літописних та літературних джерел, мощі Бориса і Гліба до нашестя Батия знаходились у Борисоглібській церкві у кам’яних гробницях, що називаються раками (Знання.., 12, 1965, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 444.