РАКЕТОПЛА́Н, а, ч. Ракета з крилами, що надають їй стійкості в польоті. Це був дев’ятий ракетоплан інженера Крайнєва — його тривога і його гордість (Собко, Граніт, 1937, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 445.