РА́ЛО, а, с.
1. с. г., заст. Примітивне знаряддя для оранки землі. Поширення землеробства привело до виникнення рала — первісного знаряддя для оранки (Іст. СРСР, І, 1957, 10); — Я йому для того музею дерев’яне рало віддав. Ще від покійного діда зосталося (Кучер, Прощай.., 1957, 91); * У порівн. Чобітьми, як ралом, проскородив Він кордони чотирьох держав (Мас., Срібна дорога, 1946, 20).
2. іст. У стародавній Русі — одиниця оподаткування.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 446.