РА́НКА, и, ж. Зменш. до ра́на 1. Якщо отруйна змія вкусила людину, слід затиснути місце трохи вище від укусу, надрізати ранку і якнайшвидше виссати кров (Наука.., 2, 1967, 42); Й досі старий не може спокійно пройти повз худобу, а побачить десь ранку — очистить, заллє і довго буде дивитися вслід отарі… (Стельмах, Хліб.., 1959, 49); * Упорівн. Іваницька лежала на ліжку.. Тонкі брови судорожно зведені, і тільки куточки маленьких губ, червоних, як свіжа ранка, ледве помітно здригались (Кол., Терен.., 1959, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 449.