РАПСО́Д, а, ч. В античній Греції — мандрівний народний співець і декламатор, виконавець епічних творів. В нічному світлі, а не у сяйві дня Творив рапсод орлину епопею! (Рильський, Поеми, 1957, 12); // Виконавець народних пісень. З появою дум тісно також зв’язане існування народних співців-рапсодів: кобзарів-бандуристів та лірників (Іст. укр. музики, 1922, 74); До пізньої ночі слухали ми і стародавні саги народу в чудовому виконанні натхненного сивого рапсода (Літ. Укр., 26.IX 1967, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 452.