РАПТО́ВИЙ, а, е. Який відбувся, настав несподівано, непередбачене. О. Василь.. дивувався цій раптовій зміні в настрої вчительки, хоч ця зміна була йому приємна (Коцюб., І, 1955, 317); Удар танкістів виявився таким раптовим і навальним, що ворог так і не спромігся на організований опір (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 354); Раптовий і навальний розлив рік завдавав страшних мук (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 26); // Швидкий, блискавичний, миттєвий. Оксен сів на лінійку, розібрав віжки і крикнув на конячину, що дрімала, опустивши голову. «А що, як поїхати в «Зорю»? — прийшла йому в голову раптова думка. — Так. Так. Тільки в «Зорю». Інакшого виходу немає» (Тют., Вир, 1964, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 453.