РА́СА1, и, ж.
1. антр. Велика група людей, що мають спільне походження і ряд характерних спільних фізичних особливостей, набутих у процесі історичного розвитку під впливом природних і соціальних умов існування. Вилицюватий, з плоским обличчям і вузькими, розкошеними очима, він здавався людиною іншої раси (Тулуб, Людолови, І, 1957, 186); Населення земної кулі за зовнішніми ознаками поділяється на раси (Фіз. геогр., 5, 1956, 152).
2. біол. Сукупність організмів одного виду чи підвиду, що набула деяких відмінностей внаслідок різних умов існування. Михайло запріг препишні тірольської раси воли до плуга й поганяв їх (Коб., II, 1956, 41); Мікробіологи Інституту виділили нові активні раси бульбочкових бактерій люцерни і еспарцету, які тепер впроваджено у виробництво (Хлібороб Укр., 4, 1967, 9).
РА́СА2, и, ж. Ссавець роду вівер.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 453.