РАТОБО́РСТВУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. заст. Воювати, боротися. Єдине, що хотілось зробити князю Святославу в цю хвилину — підтримати воїна Микулу, простими якимись словами подякувати за все, що він зробив, пообіцяти, що трудиться і ратоборствує він не марно (Скл., Святослав, 1959, 634).
2. уроч. Діяти, говорити і т. ін. на захист або проти кого-, чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 454.